Знати про різновиди коробок АКПП дуже корисно, особливо якщо ви володієте автомобілем з "автоматом".

При купівлі нового або автомобіля, що був в експлуатації, вітчизняний автоаматор все частіше стикається з вибором типу трансмісії. Раніше звична «механіка» правила балом, проте сьогодні кількість автомобілів з автоматичними коробками значно зросла. Не дивно, що часто споживач просто губиться у всіх цих гідротрасформаторах та варіаторах. Тому «Діскавері» вирішив розповісти про всі види АКПП.

Закордонами рідко хто замислюється про конструкцію автомобіля, бо найголовніше економічність. Наші ж реалії разом із дорогами змушують ретельно розглядати будь-яку машину на предмет надійності. І тим більше це стосується б/в автомобілів.

Гідротрансформаторна (класична) АКПП

Автомат на основі гідротрасформатора зараз є найпоширенішим типом автоматичної трансмісії. І нехай він був створений одже варіатора або робота, його раніше всього вдалося пристосувати до роботи в автомобілі, оскільки інші види трансмісій гальмувала недосконалість матеріалів та електроніки. Втім, сам гідротрансформатор є лише подобою зчеплення і призначений для плавного рушання з місця. Предком цієї конструкції була т.зв. гідромуфта, яка з'єднувалася зі звичайною механічною КПП. Прикладом такого симбозу є радянський автомобіль представницького класу ГАЗ-12 «ЗІМ», який міг вільно їздити на другій передачі аж до швидкості близько 80км/год – завдяки цій гідромуфті.

Втім, гідромуфт це ще не автомат. А от серійні зразки автоматичних КПП на основі гідротрансформатора з'явилися ще на початку 40-х років у США. Тоді коробки марки Hydramatic були використані в автомобілях Oldsmobile. Перші такі автомати мали всього 3 передачі, як і механічні КПП, що існували на той час, проте при чималому літражі двигунів і дешевому бензині це не було якимось недоліком. До речі, третя передача була задньою. Але час минав, а бензин дорожчав. Низький ККД такої трансмісії змусив вносити поступові зміни та кількість передач зростала. Однак гітротрансформатор залишився грати роль зчеплення для плавної передачі крутного моменту від двигуна до трансмісії. Принципово в нинішній АКПП нічого не змінилося, лише додалося електронне управління. З підвищеною витратою палива також навчилися боротися – електроніка жорстко контролює роботу агрегату, уникаючи зайвих втрат. Крім того, електронна начинка краще управляє перемиканнями передач, виробляючи їх у найпотрібніший момент і без заминок, враховуючи різні параметри від різномастих датчиків.

Ну а комп'ютерні технології взагалі дозволили створити цілі режими їзди для різних ситуацій. В основному АКПП зараз встановлюються на потужні автомобілі, однак і на бюджетні малолітражки їх також почали ставити в люксових комплектаціях, нехай це швидше застарілі моделі трансмісій.

Варіатор

Може здатися дивним, але передачу моменту, що крутить, від одного конуса іншому через ремінь з'явилася ще в середні віки – мірошники використовували її для підвищення ефективності роботи жорнів. Однак навантаження були малі, а ось двигун машини видавав зовсім інші значення, тому тривалий час не вдавалося адаптувати такий тип трансмісії під автомобіль.

В описах до автомобілів пишеться, що нинішні варіатори вкрай надійні та розраховані на весь термін служби автомобіля. Втім, в Україні весь термін зазвичай такий, коли машина вже не має змоги самостійно пересуватися. І те, якщо її відремонтувати, то…
Щоб уявити собі варіатор, можна навести як приклад велосипед. Тільки у цього велосипеда замість різнокаліберних зірочок мають стояти конуси, а замість ланцюга – ремінь. Електронний мозок може швидко регулювати переміщення ременя від малого діаметра конуса до більшого, при цьому зміниться і передача другого конуса. Приблизно те саме робить велосипедист при пересуванні ланцюга з меншою зірочки на велику, просто у конусів все робиться рівномірно.

Спочатку варіатор відмінно відслужив на малопотужних візках провде скутерів, оскільки потужний двигун швидко зношував ремінь. Пізніше замість ременя почали використовувати набірну сталеву стрічку, та й конуси теж відійшли убік. Втім, принцип передачі руху той самий, тільки для старту з місця працює гідротрансформатор, хоча є варіатори з «мокрим» зчепленням. Втрати енергії є, але у менших кількостях.

Нинішні варіаторні АКПП цілком надійні, проте їхній ремонт дуже складний, а сума за цю послугу і зовсім видається неймовірною. Нерідко замість ремонту пропонується просто заміна варіатора цілком. Виходить з ладу та ЕБУ – мозок агрегату, а ця втрата не менш відчутно б'є по кишені. Однак поломки блоку управління характерні для старих варіантів.

Плюс варіаторів полягає у відсутності щаблів та перериванні подачі потужності до провідної осі під час усієї поїздки. Втім, дехто вважає це мінусом – весь час двигун монотонно гуде на одних обертах. Але варіатор економічніший за попередній тип АКПП, а наявність відсутності ступенів дає непогану динаміку. Програє він лише на старті, але потім швидко виправляється – варто лише вийти на робочі оберти.

Роботизована АКП

Різного роду імітатори АКПП існують вже довго і одним з його різновидів є роботизована коробка передач. Загалом це звичайна механічна трансмісія, в якій перемиканням передач і вичавлюванням зчеплення займається електроніка, а не водій.

Здавалося б, це просто чудовий винахід, проте не все так просто. Робот просто вимагає звикання і не всім воно дається. Наприклад, деякі перші варіанти таких трансмісій унеможливлювали паркування на хоч скількись значному схилі – водій не мав можливості орудувати зчепленням. Але і це не найгірше. Справа в тому, що на вузол зчеплення припадає високе навантаження, тому при неправильній експлуатації він швидко зношується.

Ще однією особливістю робота є певна неузгодженість процесів електроніки і людини. Наприклад, якщо ви при в'їзді в потік транспорту хочете прискоритися на тій же передачі, то замість плавного і рішучого розгону отримаєте спочатку різкий кидок вперед, наче від уповільнення, а потім різке прискорення. А все просто - не можна ось так тиснути на газ - потрібно його і відпускати для перемикання, так що такі заковики вимагають звикання. Втім, враховуючи меншу ціну та відносну економічність, така версія «автомата» має право на життя. Сам агрегат дуже надійний, проте можуть виникнути проблеми зі зносом зчеплення або блоком управління.

Преселективна АКП (з подвійним зчепленням)

Цікава назва містить у собі не менш цікаву начинку. По суті, це аж дві роботизовані КПП, зрощені разом. У них два зчеплення, два вихідні вали та два набори шестерень. І первинних валів також два, тільки один знаходиться всередині іншого.

У чому ж суть такої безглуздості? Все просто – преселективна АКПП не лише швидко розганяє автомобіль, а й економить паливо. Якщо просто, то під час її роботи включено дві передачі при одному зчепленні. Якщо потрібно переключити передачу, то зчеплення, що працює, віджимається, тут же включається до цього часу віджате і, власне, машина вже їде на наступній передачі. Усе це відбувається за 0,1с.

Така конструкція дає можливість використовувати всю потужність мотора і швидко розганяти машину, так само як і економити паливо – зазвичай передач у такій коробці не менше 6. Здавалося б, суцільний плюс, та тільки коштує все це щастя дорого. При цьому не тільки сам агрегат, а й ремонт преселективної АКПП коштують круглу суму. При цьому раніше з надійністю було не дуже чудово, що виправилося лише в останні роки.

Наразі такий АКПП пророкують майбутнє, проте поки що її конструкція не відпрацьована до вінця – трапляються невдачі. Тож повноцінно судити про ресурс та надійність зарано.

Резюме

Підсумовуючи, покупцю нового авто можна порадити:
- варіатор, якщо йдеться про машини малого класу (А, В, С);
- Робот з двома зчепленнями для машин від С-класу та вище;
- класичну гідромеханіку для позашляховиків, які регулярно виїжджають «місити бруд».
Що ж до надійності та ресурсу, то все залежить в основному від стилю їзди та умов експлуатації, так само як і від дотримання рекомендацій. Вбити АКПП можна дуже швидко, так що варто уважно ставитися до всіх порад та здорового глузду.